Методика роботи з поетичними творами в дитячому садку (вірші, потішки, байки).

Методика роботи з поетичними творами в різних вікових групах має свої особливості.

Для молодших дошкільників слід підбирати вірші короткі за розміром (4-6 рядків), близькі і доступні за змістом, ритмічні; вони повинні мати дзвінку музичну риму і обов’язково передавати певну дію.

У першій молодшій групі не проводяться спеціальні заняття із вивчення віршів напам’ять. Вихователь привчає дітей до віршованого мовлення, супроводжуючи ігри відповідними віршами, потішками. Багаторазове повторення вірша вихователем заохочує дітей до використання віршів під час ігор, внаслідок такої роботи на кінець року діти знають і охоче читають багато віршів.

У другій молодшій групі у першому кварталі також не проводяться
спеціальні заняття із вивчення віршів напам’ять. В цій групі проводиться такий вид заняття – як розігрування потішок.

Якщо звернутися до традиційної методики ознайомлення дошкільників з художньою літературою, то раніше одним з обов’язкових видів літературних занять вважалося заучування віршів напам’ять. Але, по-перше, дослідження психологів переконливо довели, що заучування напам’ять – процес глибоко індивідуальний, пов’язаний з особливостями пам’яті, емоційної сфери кожної дитини, який не можна підганяти під колективну організацію занять. Наполягати в цьому – силувати дитячу природу. Тому сучасний підхід до цього питання – тільки індивідуальний характер заучування віршів – здається найгуманнішим і доцільним.

По-друге – саме сприйняття та художній аналіз поезій, як важливий компонент естетичного виховання і літературно-мовленнєвого розвитку мають посісти основне місце в роботі з дошкільниками. Мета цих занять – виховувати художньо-естетичне сприйняття образної суті, мелодійності, ритму, краси поетичного слова, відчуття виразності мовних засобів, які надають яскравої наочності віршованим образам.

Сучасна методика роботи з літературними творами пропонує організовувати заняття, на яких діти не тільки милуватимуться поетичним словом, а й такі, на яких вірш може стати спонуканням до цікавої гри, виконання інтелектуальних завдань, застосування театралізації, мовленнєво-творчих вправ або причиною жартів

Методика навчання дітей описовим розповідям.

Описування предметів, іграшок учить дітей виділяти найхарактерніші ознаки предметів, знаходити для опису точні слова і вирази, визначати відмінне і схоже в предметах у процесі їх порівняння. Навчання описуванню іграшок, предметів проводиться в усіх вікових групах дитячого садка.

В молодших групах діти описують іграшки за допомогою вихователя при їх наявності.

Перед описуванням іграшки, предмети розглядають, виділяють деталі і якості, діти оволодівають відповідним словником, вчаться підбирати порівняння, використовують різноманітну лексику. Важливе значення має описування натуральних предметів, знайомих дітям з життєвої практики (об’єкти природи, знаряддя праці, посуд, різні предмети тощо). Розповідаючи, дитина пояснює призначення предмета, демонструє дії з ним. Дуже цікавий прийом – складання дітьми розповідей-етюдів. Це невеличкі образні описи особливо виразних об’єктів та явищ природи, творів прикладного мистецтва (квіточка, листочок, серветка). Таку роботу можна проводити і на заняттях, і на прогулянці. Уміння описувати закріплюється в інших видах діяльності (ОТМ, рольових іграх, конструюванні тощо).

Методика роботи з дидактичною картиною

Розповідання за картиною – це складна розумова діяльність, в якій мають місце аналіз, синтез, порівняння, умовивід.

Успіх навчання розповіданню залежить від розуміння дітьми сюжету картини. Сюжет картини повинен відповідати досвіду, почуттям та переживанням дітей, викликати у них певні естетичні та моральні почуття.

Дітям молодших груп доступні картини із зображенням того, що вони бачили в житті і можуть чітко уявити. Це можуть бути прості сюжети з дитячого життя, сюжети про свійських тварин.

У молодших групах картина використовується з метою розвитку діалогічного мовлення дітей, збагачення і активізації словника, виховання звукової культури мови.

Основним методом роботи з картиною є її розглядання у супроводі бесіди, і також розповіді вихователя. Заняття проводиться з усією групою дітей.

Запитання треба спочатку ставити до основного об’єкта картини так, щоб діти уважно роздивились його, описали, вказали на дії, а потім до інших об’єктів, деталей, розкриваючи в послідовності зв’язки між ними. Запитання слід продумувати і поставити так, щоб дитина була змушена відповісти зв’язною фразою, а не одним словом. Своєю розповіддю вихователь закінчує розгляд картини, готує дітей до майбутнього самостійного розповідання.

Під час розглядання картин доцільно використовувати різний літературний матеріал: віршики, потішки, невеличкі оповідання, що активізує увагу дітей, пам’ять, мову, впливає на їхні емоції.

Після заняття картина залишається в групі на деякий час. Діти її розглядають ще раз, відмічають те, чого не помітили раніше, висловлюються. Вихователь керує і цим розглядом, уточнює висловлювання дітей, підтримуючи їх.

Переказ художнього твору не проводиться в молодших групах.

 

Навчання розповіді з власного досвіду вводиться в середній групі.

Своєрідним видом розповіді з власного досвіду є складання дітьми листів. Складання листів проводиться на заняттях, а також у вільний час.

У молодших групах складання листа – колективна діяльність, загальна розмова, з якої вихователь вибирає і записує окремі фрази, висловлювання.

 

Навчання дітей творчої розповіді проводиться лише в старшій групі.

 

Методика проведення бесід

Одним із основних методів розвитку діалогічного мовлення у дітей дошкільного віку є бесіда. Бесіда – це організована цілеспрямована розмова вихователя з дітьми з певної теми, яка складається із запитань і відповідей. Це словесний метод навчання, уточнення і систематизації знань і уявлень дітей, здобутих ними в процесі повсякденного життя і на заняттях.

Бесіда як метод навчання використовується в середній і старшій групі (в середній групі з II півріччя).

Методика проведення занять з художнього читання та розповідання.

На заняттях з художньої літератури перед вихователем стоїть завдання – навчити дітей сприймати художні твори, викликати в свідомості дитини образи героїв, предметів та явищ, про які йдеться в творі. Цей вид занять можна проводити з усією групою або підгрупою. Заняття складається з двох частин. Перша – організація сприйняття дітьми твору, друга – бесіда та гра за твором.

Що молодші діти, тим більше діяльним, наочним може бути сприйняття твору. Поступово привчати сприймати твір на слух.

Методика проведення занять (малі фольклорні жанри).

У повсякденному житті і в процесі роботи з художньою літературою вихователь постійно використовує малі фольклорні жанри: прислів’я, приказки, промовлянки, загадки, а також фразеологізми. Частіше їх підбирають за тематичним принципом для вдалішого характеризування образу героїв, точного викладу головної думки твору. Фольклорний твір в такому випадку – допоміжна функція і не усвідомлюється дітьми як самостійний витвір мистецтва слова. Але крім фрагментарного використання фольклорних творів є і спеціальні заняття з ознайомлення з фольклорною спадщиною (прислів’ями, приказками, загадками, колисковими, забав ляпками, скоромовками тощо). Такі заняття плануються один раз на квартал для всіх вікових груп.

Найголовнішим завданням на занятті є ознайомлення дітей з окремими фольклорними жанрами, формування уявлень про їх історію, призначення. Поступово дітей підводять до спільного з педагогом складання (за зразком) загадок, скоромовок.

Важливо показати дітям виразну мову фольклору, його точність, влучність. Цей вид заняття має чітку структуру. Складається з кількох частин, почесну з яких присвячено певному жанру. Наприклад: 1 – загадка, 2 -чистомовка.

Спочатку у дітей формують уявлення про призначення почесного жанру, про його мовні, композиційні особливості, вчать розуміти художньо-образну основу тексту. На занятті використовують різноманітні методичні прийоми: декламування, проспівування пісеньок, колискових, інсценування за змістом фольклорних творів; застосування коротких дидактичних творів; художній аналіз словосполучень, текстів; лексичні вправи на матеріалі загадок; пояснення значення та етимології образних висловів; складання творчих розповідей за прислів’ями тощо.

Зміст і методика проведення цього виду занять у різних вікових групах відрізняється не тільки різноманітністю жанрів, добором методичних прийомів, а й завданнями, які ставить вихователь, складністю фольклорних текстів.

У молодшій групі – завдання вихователя зацікавити дітей загадками, навчити розуміти їх зміст, увести в життя дітей забавлянки, колискові, навчити повторювати за дорослими тексти рухливих ігор зі словами. Для занять треба обрати лише описові загадки, прості за змістом і формою. Важливо якомога виразніше показати наочно дітям фольклорний твір за допомогою картинок, іграшок, рухів, співів тощо.

Для реалізації програмових завдань у групах для дітей раннього віку доцільно використовувати  ігри-заняття, зазвичай вихователі використовують комплексний підхід до вирішення мовленнєвих защдач, на кожному занятті розв’язуються завдання з розвитку граматичних вмінь, збагачення словникового запасу, розвитку слухових відчуттів та вміння правильно вимовляти звуки та слова, розвитку комунікативного мовлення. Перші три заняття кожного місяця складаються з трьох частин, четверте присвячується одному з розділів мовної роботи. Враховуючи рівень знань дітей, вихователь сам визначає, яку частину заняття ставити першою. У деяких випадках можна починати заняття зі словникової роботи, з розв’язання завдань з розвитку граматичних умінь. Розділ з розвитку слухових відчуттів та вміння правильно вимовляти звуки та слова є третьою частиною. Розділ комунікативне мовлення планується на всіх трьох заняттях тому окремо, як самостійне заняття не планується. Розвиток комунікативного мовлення проводиться  підчас різних форм роботи, на заняттях з інших методик вихователь  проводить словникову роботу, розвиває слухові відчуття та вміння правильно вимовляти звуки, формує граматичні вміння.

Програмовий зміст комплексних занять з мовленнєвого спілкування   складається з трьох розділів відповідно до структури заняття. Крім того визначаються виховні та соціалізуючи завдання.

 

 Схема-модель наскрізного розв’язання завдань мовленнєвого розвитку

дітей раннього віку.

 

 

Ігри-заняття

з природознавства

Заняття-гра з мовленнєвого спілкування

 

(комплексне, тематичне)

Ігри-заняття

 

з ознайомлення

з довкілля

 

Театралізована діяльність

 

Ігри-заняття

з художньої літератури

 

Ігри-заняття

з сенсорики

 

Ігри-заняття

 

з образотворчого мистецтва

 

Знаряддєво-предметна діяльність

 

Ігри-заняття з основ здоров’я

 

Сюжетно-відображувальна гра

 

Ігри-заняття з українознавства

 

Ігри-заняття

з музики

 

Інтегровані

ігри-заняття

 

 Схема-модель комплексного використання методів і прийомів на кожному мовленнєвому занятті.