Менінгіт – це інфекційно-запальний процес, який охоплює мозкові оболонки. Під час менінгіту в дітей спостерігаються загальноінфекційні (гіпертермія), загальномозкові (головна біль, блювота, судоми, порушенням свідомості) та менінгеальні синдроми (ригідність потиличних м’язів, загальна гіперестезія, менінгеальна поза, позитивні симптоми Керніга, Лессажа, Брудзинського, вибухання великого джерельця). Діагностика менінгіту в дитини вимагає проведення люмбальної пункції, дослідження ліквору і крові. Основними принципами лікування менінгіту в дітей є госпіталізація, дотримання постільного режиму, проведення антибактеріальної, противірусної, дезінтоксикаційної, дегідратаційної терапії.
Менінгіт в дитини представляє собою нейроінфекцію, яка переважно викликає ураження м’якої мозкової оболонки головного та спинного мозку, протікає з розвитком загальноінфекційних, загальномозкових, менінгеальних симптомів та запальних змін в цереброспінальній рідині. В педіатрії дитячій інфекційній патології менінгіту приділяється підвищена увага, що пояснюється частим органічним ураженням ЦНС, високою летальністю від даного захворювання, важкими медико-соціальними наслідками. Рівень захворюваності на менінгіт серед дітей до 14 років становить 10 випадків на 100 тисяч населення. При цьому близько 80% хворих становлять діти до 5 років. Ризик летальності при менінгіті залежить від віку дітей. Чим менша дитина, тим вище ймовірність трагічного результату.
Симптоми менінгіту в дитини
Незалежно від етіологічної природи, перебіг менінгіту супроводжується загальноінфекційними, загальномозковими, менінгеальними симптомами, а також типовими запальними змінами ліквору.
Загально інфекційна симптоматика цього захворювання характеризується різким підвищенням температури, ознобом, тахікардією, відмовою дитини від їжі та напоїв. Може відзначатися блідість або гіперемія шкірних покривів, геморагічний висип на шкірі, пов’язаний з бактеріальною емболією або токсичним парезом дрібних судин. При певних формах менінгіту в дітей можуть зустрічатись окремі неспецифічні симптоми, такі як: гостра надниркова недостатність – при менінгококовій інфекції, дихальна недостатність – при пневмококовій, важка діарея – при ентеровірусній інфекції.
Для загальмозкового синдрому, що супроводжує перебіг менінгіту в дитини, типовими є інтенсивні головні болі, пов’язані як з токсичним, так і механічним роздратуванням мозкових оболонок. Головний біль може бути дифузним або локалізованим в лобно-скроневій або потиличній області. Внаслідок рефлекторного або прямого роздратування рецепторів блювотного центру в довгастому мозку виникає повторна, не пов’язана з прийомом їжі реакція, що викликає блювоту. Порушення свідомості при менінгіті в дітей може виражатися в сомнолентності, психомоторному збудженні, розвитку сопорозного стану або коми. Нерідко виникають судоми, степінь вираженості яких може змінюватись від посмикувань окремих м’язів до генералізованого нападу. Можливий розвиток осередкової симптоматики у вигляді окорухових розладів, гемипарезу, гіперкінезів.
Найбільш типовим для менінгіту в дітей є менінгеальний симптомокомплекс. Дитина лежить на боці, з закинутою головою, руками, зігнутими в ліктях, та ногами, зігнутими в тазостегнових суглобах (поза зведеного курка). Відзначається підвищена чутливість до різних подразників: гіперестезія, блефароспазм, гіперакузія. Характерною ознакою служить ригідність потиличних м’язів (неможливість притиснути підборіддя дитини до грудної клітки через напруження потиличних м’язів). Внаслідок підвищеного внутрішньочерепного тиску в грудних дітей відзначається напруження та набряклість великого джерельця, виражена венозна мережа на голові та повіках. При перкусії черепа виникає звук «стиглого кавуна». До характерних для менінгіту оболонкових симптомів відносяться симптоми Керніга, Брудзинського, Лессажа, Мондонезі, Бехтєрєва.
До гнійного менінгіту можуть приєднуватися інші інфекційно-септичні ускладнення – пневмонія, артрити, ендокардит, перикардит, епіглотит, остеомієліт, сепсис. Пізніми ускладненнями з боку нервової системи можуть стати порушення інтелекту, гіпертензійно-гідроцефальний синдром, епілепсія, параліч, парези, гіпоталамічний синдром, ураження черепних нервів (косоокість, птоз верхньої повіки, туговухість, асиметрія лиця та ін.).
Лікування менінгіту в дітей
Підозра на менінгіт є абсолютним показанням до госпіталізації дітей в інфекційний стаціонар. В гострий період дітям призначається постільний режим, максимальний спокій, повноцінна правильна дієта, контроль показників гемодинаміки та ліквородинаміки, фізіологічних відправлень.
Етіотропна терапія менінгіту в дітей передбачає внутрішньом’язове або внутрішньовенне призначення антибактеріальних препаратів: пеніцилінів, цефалоспоринів, аміноглікозидів, карбапенемів. При тяжкому перебігу захворювання антибіотики можуть вводиться ендолюмбально. До встановлення етіології антибіотик призначається емпірично, а після отримання результатів лабораторної діагностики проводиться корекція лікування. Тривалість антибіотикотерапії при менінгіті становить не менше 10-14 днів.
Після встановлення етіології менінгіту в дитини може здійснюватися введення протименінгококового гамма-глобуліну або плазми, антистафілококової плазми або гамма-глобуліну. При вірусних менінгітах проводиться противірусна терапія ацикловіром, рекомбінантними інтерферонами, індукторами ендогенного інтерферону, імуномодуляторами.
Патогенетичний підхід до лікування менінгіту в дітей включає дезінтоксикаційну (введення глюкозо-сольових і колоїдних розчинів, альбуміну, плазми), дегідратаційну (лазикс, манітол), протисудомну терапію (ГОМК, тіопентал натрію, фенобарбітал). З метою профілактики мозкової ішемії використовуються ноотропні препарати та нейрометаболіти. При важкому перебігу захворювання в дитини необхідна респіраторна підтримка (киснева, ШВЛ), УФО крові.